Мастило неправильної в'язкості: смерть для мотору чи нічого страшного?

Якщо послухати виробників мастила, в мотор треба заливати тільки рекомендовані моторні рідини — крок праворуч чи ліворуч, і можете готувати гроші на "капіталку". Але чи справді характеристики мастила такі важливі? Невже мастило з не тими цифрами на етикетці спроможне серйозно зашкодити мотору ? Спробуємо розібратися.

По найбільш поширеній класифікації (SAE) мастила позначають двома числами та літерою W (Winter – зима). Наприклад, "10W-40". Перше число характеризує низькотемпературні властивості, що відповідають за запуск двигуна; друге число визначає діапазон зміни в'язкості при робочих температурах двигуна. Мастило з будь-якими позначками можна знайти і замовити тут, але на вибір мають впливати як умови майбутньої експлуатації, так і характеристики двигуна.

Чи слід переплачувати за зимове мастило

Коли йдеться про експлуатацію на морозі, немає нічого кращого для запуску двигуна зранку, ніж мастило — "нульовка", тобто таке, у якого перед символом W стоїть нуль. Це – найзимовіше мастило з мінімальною в'язкістю, завдяки чому пуск мотора буде максимально полегшений, і насосу буде легше прокачувати мастило каналами. Однак "нульовки" теж бувають різними. Якщо взяти, мастила типу 0W-30 або 0W-40, з'ясується, що на морозі 0W-30 поводиться трохи краще, ніж "сороковка". Річ у тому, що його низькотемпературна в'язкість трохи нижче, але таке мастило не підходить для теплої погоди, а 0W-40 — універсальний інструмент під будь-яку пору року.

Якщо ви живете і їздите в Україні, "нульовка" вам може і не знадобитися — немає сенсу переплачувати за неї у помірному кліматі. Мастило 5W може прекрасно впоратися, особливо якщо автомобіль стоїть не на вулиці, а хоча б у паркінгу, не кажучи про теплий гараж. 

Густіше — не значить краще

Після пуску та прогріву мотора перше число у позначенні мастила більше ні на що не впливає. З другим числом справа інша. Інстинктивно хочеться залити в мастильну горловину не ріденьке 0W-20, а щось «густіше». Мета благородна – покращити змащування, підняти компресію, збільшити потужність тощо. Але на цьому шляху можливий зворотний ефект.

Метали під час нагрівання розширюються, а теплопровідність моторної оливи невелика. І чим товщі мастильна плівка між поршнем і поверхнею циліндра, тим вище температура поршня і тим більші його розміри. У результаті тертя починає зростати, температура зростає ще сильніше – потужність падає. У граничному випадку двигун просто заклинює. Якщо залити надмірно в'язке мастило в сучасний двигун, воно просто не пролізе через вузькі канали, тобто взагалі не зможе працювати. У підсумку – мастильне голодування і той самий капремонт, яким лякають експерти.